Случай с пленным французом,русского происхождения, военкором, воевавшим на стороне ДНР, который столкнулся вот с таким представителем батальона «Донбасс»:
Военкор попал в плен, была засада и с ним в плен взяли еще несколько ополченцев .Но как иностранец, он представлял интерес для СБУ и его везли вглубь Украины для своих целей, когда подъехали к блокпосту, над которым развевался желто-голубой флаг и где ходили солдаты с нашивками батальона «Донбасс», начался обстрел со стороны ополченцев. Все укрываться побежали в лес. Военкор на костылях, которые ему выдали по причине изувеченной ноги, с трудом передвигался в сторону леса.
Мимо бежал нацгвардеец, так сказать, враг:
- а ты що тут торчишь? Ховайся!
- я не могу
-Бiжимо, я допоможу! Ось тут мiй окопчик
- я пленный
-I що,що пленный?...
Разрывы снарядов продолжались , а он неожиданно еще сказал:
- Ти – людина! I життя человечье – едине
В прошлом я спортсмен единоборства и любив з вашими битися. Мене побили, або я побив – злости немае: ми обнiмаемося и остаемося друзьями.
Я був бандитом и ездив вибивав грошi. А один раз так вийшло, я не став сразу бити, а пояснив, у чому дило.I мене зрозумиiли,грошi повернули. I я зрозумiв тодi, що можна не бити, можно договоритеся! Завсегда можно, розумiеш?
Вернуся до дому –буду балотуватися в мери.Потому що я зрозумiв, що про все можна договоритеся.I жити нормально.Не бити нiкого!
Я тут, на вiйнi багато чого зрозумiв, я не хочу бути бiльше нi бандитом, нi солдатом, я хочу рассказать всiм, що вiйна – паскудная справа, вро все, всегда, з усiма можна договоритися.
Тут подошел другой нац.гвардеец и дал понять, чтобы приоткрывшийся замолчал и тот замолчал и огляделся вокруг ,обхватил голову руками.
Вот интересно, что такой тернистый путь прошел человек и дела его далеки от святых дел, а пришел в конце концов к такому пониманию, к которому и некоторые, много говорящие о святости Бога, никак не могут.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
