Люблю життя, як той ковток води у спеку,
Як в рідний край летить стрункий лелека,
Як посмішку святу моєї мами,
Як Бог, Його любов, що поруч з нами!
І очі після сну я відкриваю,
Я відпочила й знов в дорогу вирушаю,
Я знову сильна, бо матуся підкормила,
Її любов мене так сильно обігріла!
І можу знову я по світу мандрувати,
Вас, любі друзі, теж любов’ю зігрівати!
Що маємо, те, зазвичай, ми віддаємо,
І що дають теж інколи ми п’ємо.
Та хай Господь мене сьогодні напуває,
Що мені треба Він за всіх найкраще знає!
Згадаймо любі, що Він нині народився,
Сам Бог прийшов у світ і нам відкрився!
Нехай любов Його нас завжди надихає!
І хай там що, нехай рука Його тримає!!!
Елена Качан,
Украина
Киевская церковь "Божий Дар" Спасибо Господу за Его дары и вся слава Ему e-mail автора:olenakachan@gmail.com
Прочитано 1270 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Драматургия : Хорошо забытое старое гл2 - брат Геннадий И у нас сейчас также. Люди имеющие машины готовы перебить всех, кто им мешает ездить, люди не имеющие машин проклинают, и как могут уничтожают, эти средства передвижения.
Девушку которая кашлила, сев в автобус парень выкинул из автобуса, хорошо ещё в толпу, а мог бы на асфальт.
Революция которая прошла в России , лучше людей не сделала.
То поколение которое знало Бога вымирает, а молодёжь в большинстве своём не верит, не Богу, не правительству.
